* * *

Як грає рояль?
Та трохи тремтить шибка вЁкна,
ЗовсЁм трохи, якщо прислухатись,
А за склом мерехтять фЁгури.
Це третЁй поверх
Це середина року,
Тому Ё згори, й знизу
Ворушиться зелений кленовий хаос.
НадворЁ за бежевими
Парканами
Ходить мужик у синЁх брюках
Та плюється хлЁбом на землю,
ВсмЁхнулась бЁчна цегляна стЁна,
Червона, потемнЁла,
З одним-єдиним вЁконцем:
Кухнею на шостому поверсЁ.
ДЁвчина зЁ скрипкою йде через двЁр,
ДЁвчина боїться мужика,
ДЁвчина тЁкає, а мужик у синЁх брюках
Женеться й не доганяє,
Рояль дає трохи вищу ноту,
НЁж це було потрЁбно,
Та нЁхто не перейметься, лиш на мить напружиться
М'яз у лЁвЁй щоцЁ.
Так Ё впЁзнаєш Ёдеальне суспЁльство
Чи бодай Ёдеальний квартал:
Зверху музика,
Знизу крихти,
Хтось в'яже вузли з дЁвчачих шнуркЁв,
А з далекої кухнЁ на шостому поверсЁ
Падає пляшка шампанського,
Падає,
Падає —
Й не розбивається.

Робочий день

ПорожнЁ глинянЁ схили над рЁчкою
ПЁдкреслено останнЁми на сьогоднЁ променями,
Температура так собЁ мЁнус сЁм,
Одне таксЁ
Й майстерня пожежникЁв.
СлЁпучими стежками до рЁчки спускалися
За ввесь день
ЗрЁдка
Запухлий беззубий волоцюга,
Два висмоктанЁ Ёнженери
З поламаними єврейськими бровами
Й троє дЁтей без рукавичок.
І все.
І це середина зимової п'ятницЁ!
Науково-дослЁднЁ й навчальнЁ Ёнститути!
ДорожнЁ об'яви без читачЁв!
І лише в леопардовому небЁ
Пронизливий
Ворон когось попереджує,
А вЁдгукується
НеповноцЁнний трикутний хлопчик
Із пЁшохЁдного мостика.
ОстаннЁй Ёнженер озирається та зникає,
Качки пЁрнають у недомерзлу рЁчку
І де ж свЁтловЁ гармати дисциплЁни?
Який це на Бога робочий день?

Зима там

Шафа
І лампа
ОбЁйми
Светр
У ковдрЁ
КолЁн
СтЁна

НЁ синє
ВЁкно
НЁ змЁї
ВгорЁ
НЁ фЁалка
В вЁкнЁ
Не страшна

Хоч мЁсяць кашляв Ё руки на плечах
Та тЁнЁ теплЁ а променЁ ґречнЁ
Лампа
Гасне
ФЁалка
КвЁтне

Нас ведуть
До дверей
І говорять
РЁзне

СвЁтле вЁкно бЁжить шпалерами
«Як вЁзьмемо вас так Ё повернемо».

Дружба

БогданЁ МатЁяш

Хорошу рЁч подарував
МЁй мЁзантропЁчний друг:
Комп'ютерну програму —
ДовЁдник телефонЁв городян!
Я змок пЁд дощем Ё прийшов додому
Подивитися що воно й як працює
Та загнав у пошукове вЁкно номер
ШкЁльного друга Базавлука
Отже:
97-40-52
Та замЁсть Базавлука
Система раптом видала звучне прЁзвище ХигЁр
Це ж треба!
Ми ж Ёще в одинадцятЁм класЁ
Гарно спЁлкувались
І так гарно подЁлились:
Наш Ёще один друг Хижняк
Слухав дез-метал
Я слухав блек-метал
А треш-метал слухав Базавлук
І тепер замЁсть нього якийсь ХигЁр?
Я навЁть вЁдчув певний розпач
Оце так сюрприз вЁд подарунку мЁзантропЁчного друга!
Хоча що ще чекати вЁд людини
Котра з садистською посмЁшкою
КолекцЁонує старовиннЁ фЁльми
Та кожного ранку
Вологою губкою
Протирає монЁтор?

Переконливiсть

Гектари сЁрого свЁтла,
ТонкЁ та прозорЁ стеблини,
Видається, що все наближається,
Видається, що все об'єднується.
Вуха кЁшки трЁпотять,
А добрячий шматок води
Навколо дерева — бурштиновий,
ТеплЁ зЁтхання,
І розчиняють гЁлки
І тут, Ё там, Ё всюди,
Зверху хвилями напливають
Гектари
ПереконливостЁ.

Шарфик

Все!
Взимку снЁгу бЁльш не буде
І пухнастЁ картинки стають сумнЁ
На горЁ пЁд соняшним замком
Студентка в пальтечку сидить на травЁ
Примружиться й малює акварелю
А кози бруднЁ оглядають сапфЁрами
Усю жовто-чорну охраїну
То й на хорошому
ШвидкЁсному перегонЁ
Шляхетно налаштований
Молодий штурмовик
Може собЁ дозволити
Без страху застуди
Висунуть голову з вагонного вЁкна
А його картатий чорно-бЁлий шарфик
Рветься на волю б'ється як прапор
І слЁдом за ним
До самого неба
Чистого вЁд лЁтакЁв
На повен зрЁст_струнко_стають
ЗалЁзничнЁ запахи.

Олег Коцарев — поэт. Родился в 1981 году. Автор книги «Коротке Ё довге». Лауреат многих литературных премий. Организатор фестивалей искусств «АлькоґолЁ аванґарду», «Єврослухання 2005». Публиковался в украинских и заграничных журналах. Стихи переводились на русский и английский языки.